Згідно Вікіпедії «Упаковка – це предмети, матеріали та пристрої, що використовуються для забезпечення збереження товарів та сировини під час переміщення, зберігання та використання».

Потреба в цьому виникла ще багато тисячоліть назад, тому не дивно, що в пакувальній галузі простежується багато етапів її розвитку.

Найперші види упаковки вироблялися з необробленої сировини: глина, очерет, волокна тваринного і рослинного походження.

Першопрохідцями у виготовленні упаковки заслужено вважаються єгиптяни, які приблизно за 6000 років до н. е. освоїли виробництво глиняного посуду. І лише через тисячоліття це ремесло потрапило в Європу.

Далі майже через півтори тисячі років в Стародавній Греції почали виготовляти ще один вид глиняної упаковки – амфори, в яких зберігали і транспортували різні продукти.

Другою за значимістю та популярністю в стародавні часи вважається скляна упаковка, яка з'явилася в 2500 р. до н. е. у Вавилоні.

Першою скляною тарою були пляшки і флакони різної форми та конфігурації з різнокольорового скла для парфумерії і косметики.

Вже в ХІІІ столітті н. е. центром скляного виробництва стала Венеціанська республіка, зокрема острів Мурано, де з рук скляних майстрів виходили справжні витвори мистецтва.

З часом виготовлення скляної тари поширилося по всьому світу і набуло промислових масштабів. В наш час скляна упаковка стала невід'ємною частиною різних брендів.

В Північній Європі в ХІ столітті було освоєно ремесло з виробництва дерев'яної бочки, яка використовувалась для транспортування і зберігання різноманітних продуктів. Майстрів, які займалися виготовленням цього виду упаковки, називали бочарами і бондарями.

Новий переломний час для розвитку пакувальної галузі починається в період винаходу верстата для виготовлення паперу у 18 столітті у Франції, хоча перший папір винайшли китайці у 105 р. н. е. і робили його з папірусу та шкур тварин.

Як результат, почав активно розвиватися і набув популярності такий вид упаковки як паперовий пакет, замінивши текстильні(шкіряні і тканинні) мішки. Хоча ці пакети не були достатньо міцними, проте завдяки своїй практичності досить швидко набули популярності.

В середині 19 століття був винайдений гофрокартон, з якого через деякий час почали виготовляти картонні коробки.

Кінець 19 століття можна вважати точкою відліку в розвитку жерстяної упаковки, бо саме в цей час було автоматизовано консервування.

На початку ХХ століття в якості упаковки почали широко використовувати пластмасу, а трохи пізніше з'являється целофан.

У 1957 році в США була запущена перша машина з виробництва поліетиленових пакетів, які поступово витіснили паперові.

Вже у ХХ столітті дуже активно паралельно розвивалися такі види пакування: дерев'яні ящики, тетра-пак, жерстяна банка, еко-упаковка, стрейч-плівка.

Ознайомившись з усіма етапами розвитку упаковки з давніх-давен і до нашого часу, можна зробити висновки, що основними принципами для упаковки були і залишаються: матеріал, конструкція і зовнішній вигляд, тому що упаковка виконує не тільки захисну, але й рекламну функцію.